Як перейти від арифметики до алгебри реформування правничої освіти в Україні

11 листопада 2016 р. у залі засідань Вченої ради юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулась регіональна презентація та обговорення проекту “Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії” – цього разу для представників правничих шкіл Західної України.

Модератором заходу було обрано декана юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, професора Петра Пацурківського.

З головними доповідями виступили:

Сергій Головатий, д.ю.н., професор, член Робочої групи з розробки проекту Концепції, заступник члена Венеційської комісії від України, який ґрунтовно виклав присутнім «Конституційно-правові вимоги до реформування правничої освіти. Розуміння фаху правника»;

Андрій Бойко, д.ю.н., професор, член Робочої групи з розробки проекту Концепції, член Вищої ради юстиції, Голова Науково-методичної підкомісії МОНу з розробки стандартів освіти за спеціальністю 081 «Право», який послідовно розкрив «Концептуальні підвалини стандарту правничої освіти як мінімальні вимоги для отримання доступу до правничої професії в Україні»;

Антоніна Бобкова, д.ю.н., професор, член Робочої групи з розробки проекту Концепції, декан юридичного факультету Донецького національного університету ім. В.Стуса (м. Вінниця), яка окреслила найголовніші «Концептуальні засади забезпечення якості правничої освіти та науки».

Кожна із доповідей викликала у присутніх чимало запитань, автори яких гаряче і аргументовано підтримували одні положення проекту Концепції та аргументовано оспорювали інші, на їх думку, хибні й такі, що загрожують обернутися на практиці в разі їх прийняття не наближенням правничої освіти в Україні до Європейських стандартів правничої освіти, а навпаки, поверненням її до «совкових» часів.

Майже усі виступаючі, що взяли участь в обговоренні вищезазначених презентаційних доповідей, передусім були одностайними в тому, що слід вести мову не про вдосконалення правничої освіти – саме таку назву має проект Концепції – а про її глибоке якісне реформування. Адже, як зазначалося у ході дискусії, як засвідчила Революція Гідності, кардинально змінились основоположні цінності українського соціуму – із державоцентристських на людиноцентристські. В Україні сформувалось сильне громадянське суспільство, яке послідовно відроджує власну українську ідентичність, яка парадигмально тотожна цінностям та ідентичності народів провідних європейських країн. Внаслідок перемоги Революції Гідності український народ безповоротно обрав європейський вектор власного розвитку і як свою стратегічну мету – входження до ЄС на засадах рівноправного членства. У зв’язку з цим стало безальтернативним наближення правової системи України, передусім вітчизняного судочинства, до європейських стандартів, фактичного реформування українського судочинства на засадах європейських стандартів правосуддя.

Усі чотири попередніх фактори, як і чимало інших, не зазначених тут, атрибутивно вимагають такого ж кардинального реформування, а не вдосконалення на старих концептуальних засадах, української правничої освіти.

Виступаючими було наголошено, що українська правнича освіта «хворіє» на засилля у ній догматизму та позитивізму, на схоластичність, надмірне захоплення теоретичною підготовкою студентів та ігноруванням їх практичної підготовки, світоглядно-філософським та методологічно-методичним відривом її від потреб сьогодення.

Особливе несприйняття у присутніх викликало глибоко помилкове та відверто корупційне положення підпункту 2 пункту 29 розділу ІІІ «Якість юридичної освіти та рейтингове оцінювання правничих шкіл» проекту Концепції, у якому стверджується: «З метою належного забезпечення якості правничої освіти загальний обсяг підготовки фахівців зі спеціальності «Право» не може перевищувати кількість, що становить суму з 50 відсотків державного замовлення та 50 відсотків за кошти фізичних та юридичних осіб».

Окрім закладених у цьому положенні надмірних корупційних чинників, ігнорування європейського та світового досвіду підготовки правників, його реалізація в нинішніх реаліях України призвела б до блискавичного знищення природної конкуренції правничих шкіл, неправомірного закриття, за винятком правничої школи університету «Києво-Могилянська академія», усіх нових правничих шкіл, що постали на освітній мапі України впродовж років її незалежності. В підсумку Україна повернулася б до радянської моделі організації правничої освіти в Україні з її центрами у Харкові, Одесі, Києві та Львові. А звідси і рукою подати до відродження радянського «телефонного права» та «замовного правосуддя». Чи за це бореться громадянське суспільство в Україні?

Із вищевикладеним положенням Концепція не може бути прийнята, підкреслювали виступаючі.

Учасники обговорення, підтримавши більшість із принципових положень проекту Концепції, були одностайні в тому, що вона ще потребує серйозного доопрацювання. Останнє стосується, окрім вищезазначеного, спеціального глибокого опрацювання та розгорнутого викладення в доопрацьованій концепції питань щодо фінансової, організаційної, академічної та кадрової автономії правничих шкіл та університетів, про які у проекті Концепції лише злегка згадано, питань щодо доступу до правничої освіти, розуміння природи правничої професії, ряду інших.

Більшість виступаючих, що взяли участь в обговоренні презентаційних доповідей, висловились за невідкладне створення Всеукраїнської асоціації правничих шкіл як їх основного самоврядного інституту, а також за систематичне практикування й інших форм самоврядування правничих шкіл України. Саме так, на їх думку, можна перейти від арифметики до алгебри реформування правничої освіти в Україні.